Красноград

Красноградский мельничный завод.

интересно откуда была изъята?

За возвращение исторического(до "большевизации") названия - Константиноград

Недалеко від автобусного кола, біля траси Москва – Сімферополь, стоїть невисокий білий обеліск з закріпленою на ньому чавунною дошкою. На ній напис: „Бєльовська фортеця, споруджена в 1731 р. для захисту від кримських татар-завойовників”. Обеліск стоїть на території кріпості – цього пам’ятникастаровини. Кріпость значно пошкоджена. Непогано зберігся тільки один, південно-східний бастіон. Бєльовська кріпость була десятою серед 16 кріпостей Української укріпленної лінії, що простягалася на 285 км між річками Дніпром і Сіверським Дінцем. Лінія проходила від кріпості Св. Петра до гирла річки Орель і складалася з безпрерівного земляного валу з рвом. Підсилена була лінія більш ніж 200 редутами, в яких містилися форпости, а також блокгаузами. Блокгаузи (закриті приміщення для військ) були розташовані з внутрішнього боку лінії і використовувались як опорні пункти. Будували Українську лінію слобідські і українські козаки в дуже тяжких умовах. В серпні 1731 року, коли вже завершувалось спорудження перших 10 кріпостей лінії (і серед них Бєльовської, яка тоді звалась Десятою), київський полковник Танський, командир 20-тисячної команди українських козаків, що знаходились на будівництві, вимушений був бити тревогу начальству, що „команда ця була вислана на роботи тільки на три місяці, з продовольчими запасами, а як строк вже пройшов, а зміни не було, то за недостачею провіанту і грошей люди терплять в усьому нужду і голод, і багато хто з козаків почали вже самовільно подаватися з тієї команди”. Одночасно з будуванням кріпостей виникли військові поселення.що одержали назву української ландміліції. Вона була створена з Українського ландміліцького корпусу, який існував з 1723 року, і росіїйських селян-однодворців Бєлгородської, Воронезької та інших губерній Росії. Всього обороняли лінію 20 українських ландміліцьких полків (16 кінних і 4 піхотних), які нараховували в своєму складі близько 22 тисяч чоловік при 220 гарматах. На территорії Іванівської і Десятої кріпостей поселився Бєльовський ландміліцький полк, який прибув сюди з міста Бєльова, що знаходиться недалеко від Тули. Тому з 1738 року Десята кріпость почала називатися Бєльвською. Кріпость ця була була не тільки важливим оборонним спорудженням, а й значним адміністративним центром. Довгий час тут містилося центральне управління Українською лінією, а в 1776-1778 роках резиденція губернатора Азовською губернією. В 1784 році кріпость, яка вже втратила своє значення, була скасована, а місто що виросло навколо неї, перейменоване в місто Костянтиноград (на честь онука Катерини ІІ Костянтина). Історичні та пам’ятні місця Харківщини. Х. „Прапор”, 1966 р. С.181-183.